Ірина Михайлівна Акімова - українська художниця, представниця сучасного фігуративного мистецтва. Народилася в Харкові, закінчила Харківський державний університет, кандидат економічних наук, доцент. Директор громадської організації Аналітичний центр «Нова соціально-економічна політика». Займалася викладанням і наукою в українських і зарубіжних наукових центрах. Має великий досвід політика і державного діяча. Одночасно успішно займається живописом. Брала участь в колективних виставках живопису в художніх галереях і музеях України. Персональні виставки в 2016 та 2017 рр. Її роботи знаходяться в українських та європейських приватних колекціях. 2016 році заснувала та очолила громадську організацію «Українська асоціація жіночих досліджень в мистецтві».

Поліптихом «Молитва» Ірина Акімова продовжує роботу над темою конструктивного компромісу як шляху вирішення складних конфліктів сучасності і ролі жінки в цьому процесі. Головною ідеєю поліптиха є звернення до суспільства в заклику захистити своє майбутнє від збройних трагедій і фатальних наслідків гострих соціально-політичних протиріч. У центрі композиції портрет молодої дівчини, Української Мадонни, що символізує жіночність і майбутнє материнство. Колористичне рішення, на відміну від інших полотен композиції – яскраве і легке, Українська Мадонна наче освячує людські долі і всиляє в них радісні світлі сподівання. В її усмішці - наше майбутнє, наповнене надією, впевненістю і оптимізмом. Воно народжується сьогодні в непростих умовах і потребує дбайливого ставлення та захисту.

Вісім психологічних етюдів, що оточують центральний портрет, розповідають про ризики і болі сучасної епохи. Війна, бідність, жадібність, лицемірство і нетерпимість, як смертні гріхи, оточують світлий образ Мадонни. Кожна розповідь має свій філософський підтекст. Чорний дим вогнищ на барикадах («Чорний ангел барикад») і відблиск сонця на збройовому стовбурі нагадують про справжніх захисників Вітчизни. Але ціна суспільних потрясінь дуже висока. Темні жіночі силуети на тлі дороги («Нічне очікування») наповнені напруженою невизначеністю очікування. Чи повернуться додому їхні чоловіки та наречені? Зруйнована будівля церкви, яку видно крізь пробите кулею вікно, говорить про драми, приховані в її руїнах. Герої і жертви нероздільні. Нехай жертви будуть не марні. Нехай майбутнє не зажадає нових жертв.

Психологічність та трагізм образів й сюжетів підтримані загальним сіро-білим колоритом робіт, графічними (силуетними) лініями, зібрані у єдину композицію влучними контрастними акцентами, поєднанням динаміки рухів та щемливого спокою. Людські постаті, трактовані графічно-контрастними площинами, чітко виділяються на тлі полотен, завдяки чому досягається монументальність композиції, а силуетне моделювання форм додає емоційного напруження.

Бабуся, що сидить на сходах з простягнутою рукою - це майбутнє Мадонни, наше спільне майбутнє, якщо світом правитиме жадібність («Вовки»), нетерпимість («Історії шматки») і лицемірство («Люди без обличчя»). Рамка з обрисами хреста навколо образу Мадонни символізує її вразливість і можливі жертви, які їй доведеться принести, якщо суспільство не зможе впоратися з конфліктами, що киплять в ньому, і знайти розумний компроміс. Чому ж Мадонна посміхається? Вона вірить, що ми в змозі повернути гармонію і разом рухатися далі.

Авторка з'єднала художні образи поліптиху з мелодією авторських віршів. Хто звертається з молитвою до Творця з проханням захистити Мадонну, наше майбутнє? Авторка? Глядач? Або сама Мадонна? Сподіваємося, що молитва об'єднує авторське і глядацьке сприйняття навколо вічного і шаленого прагнення до миру і гармонії. Полотна «запрошують» до діалогу, навіюють особисті спогади, а подекуди вказують на проблеми і підказують шляхи їх вирішення.